Неординарні й рідкісні гриби, які можна виростити з міцелію

Гриби - самі по собі - незвичне творіння природи. Вони є дивовижними живими організмами, які одночасно поєднують в собі якості, притаманні і рослинам і тваринам. Але навіть серед представників неймовірного за своїм обсягом грибного царства є безліч екзотичних екземплярів, які здатні здивувати навіть найвибагливішого грибника.

Це неймовірно, але поняття «гриби», яке для багатьох асоціюється тільки з «опеньками-лисичками-маслюками» насправді містить в собі величезну кількість дивовижних різновидів, які змінять ваше уявлення про гриби в цілому. Одні з них можуть істотно урізноманітнити меню, інші стають сировиною для харчових добавок і медичних препаратів, а треті використовують для природної переробки деревини, «перетравлення» органіки - вони буруть участі в циркуляції поживних речовин в екосистемі і ін. В нинішній момент вченими вивчено понад сто тисяч різновидів грибів, але є теорія про те, ця цифра не досягає і третьої частини їх реальної кількості в природі.

Гриби ростуть тільки в лісі? Це стереотип, який лише частково є правдивим. В умовах лісової вологості і затіненості грибам дійсно дуже комфортно. Але ці організми настільки «живучі», що знайти їх можна в найнесподіваніших місцях: на стінах, деревах, мішках з тирсою або злаками. Це обумовлено тим, що гриб наділений приголомшливою здатністю виживати і пристосовуватися практично до будь-яких умов. Головне, що потрібно грибам - це вологість, тінь і джерело поживних речовин - ґрунт чи деревні залишки.

У 2002 році спеціальний робот виявив гриби навіть всередині атомного реактора

Це може свідчити лише про те, що в комфортних умовах вашої ділянки ймовірність вдалого «приживання» грибів - просто космічна.

А ви знали, що гриби для гастрономічних цілей штучно вирощують не тільки люди, а й деякі представники комах. Наприклад, мурахи-листорізи культивують гриби для того, щоб харчуватися ними.

Перша відома історії спроба умовного поділу грибів на їстівні і неїстівні була здійснена давньоримським письменником-ерудитом Плинієм в І столітті н.е. А письмові описи сморчків, трюфелів і шампіньйонів датується ще ІV століттям до н.е. і належить перу Теофраста.

Навіть сучасна класифікація їстівних грибів варіюється і багато в чому залежить від етапу розвитку гриба. Деякі гриби умовно їстівні в молодому віці, а доростаючи до певної стадії, стають непридатними для вживання в їжу.

Давайте розглянемо уважніше яскраві та цікаві гриби, які можна виростити з міцелію самостійно.

Трюфелі – найдорогоцінніший «чорний алмаз» в грибному царстві. Одне лише звучання їх найменування викликає найвишуканіші асоціації, які переносять нас в елітний ресторан де-небудь у Французькій провінції. Але вирощують трюфелі не тільки у Франції: за допомогою порошкового міцелію і створення відповідних умов їх можна виростити навіть у себе вдома. І, повірте, це коштує витрачених зусиль. Адже вартість кілограма натуральних трюфелів варіюється в межах 400-700 євро, а іноді і набагато вище. За що так цінується цей популярний у всьому світі делікатес? Переваг у цього люксового гриба чимало: ні з чим не порівнянний смак і непередаваний аромат перетворює трюфель в найбажаніший продукт для безлічі гурманів. Трюфель - синонім розкоші і шику, який має можливість спробувати і оцінити далеко не кожен. І навіть відчувши смак цього елітарного ласоща, його намагаються запам'ятати і зафіксувати в пам'яті на довгі роки.

Зовні трюфель навіть віддалено не нагадує ті гриби, які ми малюємо разом з дітьми. У «анатомії» трюфеля відсутній стійкий дует «ніжка + капелюшок». За своєю формою вони більш схожі на невеликі чорнимі картоплини або однойменними шоколадними цукерками. За шкірястим шаром оболонки ховається ніжна, пронизана контрастними «прожилками» серцевина, по своєму забарвленню нагадує текстуру мармуру

Смакова цінність цих грибів настільки велика, що навіть маленький шматочок сирого трюфеля може вважатися вишуканим ресторанною стравою, а пластівці або стружка з цих грибів тоненьким, майже прозорим шаром покривають фірмові творіння кращих шеф-кухарів.

Середньостатистична концентрація трюфеля в ресторанній страві, як правило, не перевищує 3-5 грамів, але навіть така мікроскопічна доза істотно збільшує вартість кулінарного шедевра.

Практично ювелірний витвір природи - зачаровує своєю красою Їжовик Коралоподібний або Геріцій Коралоподібний. Його плодове тіло має дуже незвичайну форму: білосніжні ажурні гілки з'єднуються в єдиний «корал» або кущ неправильної форми. Кожна «гілочка» усипана дрібними і дуже крихкими шипиками. Це виглядає неймовірно ефектно. Внутрішня частина гілочок - порожниста. Максимальна ширина гриба може досягати до 40 см, а довжина - до 30. У молодого гриба забарвлення сніжно-біле, з часом набуває молочно-кремовий окрас, і далі продовжує темніти аж до бурого. Цей різновид Їжовика - дуже рідкісний і цінний. Він занесений до Червоної книги і практично не зустрічається в дикій природі. Гриб має дуже ніжний смак і характерний грибний аромат.

Дощовик гігантський може досягати вражаючих розмірів. Це незвичайне «диво природи» має дуже незвичайне формою плодове тіло з обрисами кулі, часто – місцями сплюснутої чи неправильної форми. Габарити цього гриба дозволяють винести його до розряду справжніх гігантів, одного з найбільших у всьому царстві. Діаметр гриба може досягати півметра, а вага – до 22 кг! Незвичайне видовище, чи не так? Побачивши такий на галявині, можна прийняти його за яйце динозавра, що збереглося дивним чином. Дощовики гігантські можна вживати в їжу, але тільки в молодому віці, поки м'якоть сніжно-біла та пружна.

Сморчок звичайний незважаючи на свою назву, виглядає незвичайно. Його капелюшок схожий на щось зморщене і скуйовджене, весь покритий хитромудрими борознами, складками і вибоїнами. Однак, цей гриб є умовно-їстівним і при правильному дотриманні технології приготування може порадувати гурманів-грибників. Щоб уникнути отруєнь або будь-яких неприємностей для організму, додайте їх до раціону в невеликій кількості і не вживайте в їжу старі гриби.

Японський суперник шампіньйонів – шиїтаке- цей гриб настільки популярний в Японії, що за обсягом попиту на нього він може конкурувати з популярними в Європі печерицями. Завдяки його високій харчовій цінності, щорічно в світі вирощується до 450 000 тон шиїтаке, що зводить його в ранг найбільш культивованих грибів в світі. Шиітаке - не король столу, його основне призначення - зовсім не застосування в їжу, а виготовлення різноманітних косметичних засобів, які мають приголомшливий успіх на Сході.

Лаковиця Аметистова не може залишитися непоміченою, її фантастичне яскраво-фіолетове забарвлення наділяє гриб особливими містичними рисами: він виглядає, немов вийшов з кадру тривимірного мультфільму. Чим молодший гриб, тим більш насичений його окрас. Вирощені з міцелію Лаковиці аметистові можна вживати в їжу після попередньої термічної обробки.

Панус Уховидний Ще один представник незвичайних грибів. Він не дуже відомий в широких колах, але, тим не менше - не отруйний. За смаком наближений до вовнянки, хороший в маринованому вигляді. У наших краях про це мало хто знає, але молоді гриби пануса використовується грузинськими сироварами для додання сирів особливого смаку.

Веселка звичайна відрізняється рядом незвичайних особливостей. Його цикл розвитку не схожий на типовий цикл звичних для нас грибів. Спочатку утворюється «яйце» гриба, яке потім трансформується, набуваючи обриси стріли. Швидкість зростання строфарії може досягати 5 мм в хвилину, що більш, ніж в 2 рази перевищує швидкість росту бамбука. Молодий гриб часто використовується в так званій «народній медицині». Дорослий гриб може налякати своїм різким неприємним запахом