Самшитова вогнівка — небезпечний шкідник зі Східної Азії, що вперше був зафіксований в Україні у 2014 році. Ця комаха не має природних ворогів у нашому регіоні.
Птахи не поїдають гусениць вогнівки, оскільки ті в процесі харчування самшитом накопичують отруйні алкалоїди. А отже, господарям доводиться докладати зусиль, щоб зберегти насадження.
Самшитова вогнівка — метелик із розмахом крил до 50 мм. Ці крила нагадують світло-блакитне блискуче віяло із золотисто-коричневою окантовкою й «бахромою» внизу. Вогнівка має довгі вусики, помітні очі та міцні лапки.
Самки відкладають на молодих листках купки яєць. З них відроджується гусінь до 2 мм довжиною (її тіло жовто-зелене, а голова — чорна). Менше ніж за місяць гусінь виростає вдвічі, темнішає, вкривається опуклими крапками, білими смужками та однією чорною лінією по боках.
Згодом відбувається перетворення на зелено-буру лялечку — трохи «зморщену» й вкриту павутинним коконом. Через півтора–два тижні на світ виходять молоді метелики. Зимує вогнівка у коконі, що закріплюється між листям у густому павутинні.
У стадії гусениці комаха харчується листям та молодою корою. Двадцять гусениць за дві години виїдають умовну трилітрову банку листя. В зоні ризику — наступні культури:
самшит (в першу чергу);
лавровишня;
модрина;
бруслина крилата та японська;
падуб;
клен.
Кормова база для вогнівки зберігається до заморозків. Тому в українському кліматі шкідник в середньому дає три покоління, а при сприятливих умовах теплої зими — чотири.
Якщо вогнівка була помічена в регіоні, то в саду вона з’явиться обов’язково. Розпізнати вогнівку на самшиті легко.
Окрім летючого метелика, очевидні ознаки ураження:
гілки та листя виглядають неохайними — вони вкриті павутиною, екскрементами, чорнуватими шкірками личинок;
на кущах присутні світло- та темно-зелені гусениці;
листя біліє, крона втрачає декоративність (оскільки вогнівка її виїдає);
під кущем помітна недогризена зелень та екскременти шкідника, стоїть неприємний запах.
При значному зараженні кущ гине за два місяці. Залишаються лише сухі гілки, які не представляють цінності.
Деякі відмовляються від висадки самшиту, оскільки обробки потрібно виконувати регулярно, а якісно їх виконати на густих кущах — важко. Для цього потрібен хороший обприскувач із потужним струменем.
Весняне обприскування проводять навіть при відсутності симптомів ураження. Обов’язково обробляють кущі восени перед заморозками: як показує практика, такий самшит потім менше страждає від вогнівки (бо менше гусені перезимує).
Cхема захисту самшиту від вогнівки:
весною (з квітня) — дві обробки з інтервалом два тижні;
влітку — дві–три серії по дві обробки кожна;
восени — дві обробки з інтервалом два тижні.
Кожну наступну обробку рекомендується проводити іншим препаратом, оскільки вогнівка розвиває резистентність. При сильному ураженні використовуються хімічні інсектициди:
Додатково потрібен прилипач — Адюмакс, Ліпосам, Сяйво. Він дозволить препарату закріпитись на листі та більш ефективно впливати на шкідника.
Якщо ураження вогнівкою незначне, а температура від +17°C, згодяться біоінсектициди, наприклад Бітоксибацилін. Хороші результати демонструє суміш біологічних препаратів — треба в рівних пропорціях змішати Бітоксибацилін, Актоверм та Лепідоцид. Проте біоінсектициди діють повільно, й у вогнівки буде час знищити листя перед своєю загибеллю.
Також необхідно:
обприскувати не лише кущі, а й землю під ними;
після обробки накривати самшит агроволокном, щоб захистити бджіл (особливо актуально, якщо поблизу є пасіка);
підживлювати самшит фосфорно-калійними добривами;
обрізати пошкоджені пагони, механічно знищувати гусінь та яйцекладки.
Уражені листки вже не врятувати. Проте сам кущ здатен відновлюватись, доки шкідник не почне поїдати кору на основних пагонах. Після цього рослина втрачає можливість живитися, стає уразливою до грибків та бактерій, поступово гине.
Але до цього моменту є шанс на відродження куща. Використовують:
біостимулятори росту — Мегафол, Maxicrop Cream, Ізабіон;
мінеральне добриво Плантафол 20*20*20.
Кущі, які не представляють цінності, краще викопати й спалити. Це дасть можливість зосередитися на більш перспективних екземплярах, що мають шанси на виживання.
Дійсно, вогнівка — випробування для власника ділянки. Але чого не зробиш заради улюбленого саду?
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація