Парша на яблуні: як захистити яблуневий сад

Яблуневі сади — легка здобич для хвороб. Серед них дуже поширена та небезпечна — парша. Бажано запобігати її виникненню профілактичними засобами, але іноді доводиться займатись вже безпосередньо лікуванням симптомів.

Що таке парша на яблуні: ознаки хвороби

Парша — грибкове захворювання, збудником якого на яблуні є Venturia inaequalis. Загалом патологія може спостерігатись на різних плодових культурах, але всі вони мають «свій» патоген. Тому, наприклад, збудник парші сливи не загрожує яблуні — і навпаки.

Спори Venturia inaequalis зимують в опалому листі, а грибниця виживає в корі уражених гілок. Ранньою весною гриб проростає. Масове зараження яблуні паршею спостерігається в періоди розпускання бруньок, цвітіння та утворення зав’язі. При цьому температура повітря може знаходитись в діапазоні +4–30°С. Але найсприятливішими умовами для розповсюдження парші є:

• температура +18–20°С;

• крапельна волога (рясна роса, густі тумани, дощова погода);

• загущені засадження, що погано провітрюються (наприклад, якщо гілки яблунь не обрізаються своєчасно).

Паразитуючи на листках, гриб обмежує здатність рослини до фотосинтезу. А грибний міцелій закупорює судини, через що поживні речовини та вода не можуть нормально засвоюватись. Симптоми яблуневої парші розвиваються поступово:

• на лицьовій поверхні листя з’являються оливкові точки, вкриті оксамитовим нальотом;

• листя починає висихати та опадати;

• на плодах помічаються бурі плями з оксамитовим нальотом;

• з часом наліт з плодів сходить, оголюючи твердувату коркову тканину;

• уражені плоди деформуються та погано зберігаються.

Яблука з паршею їсти не варто. Адже грибок виділяє мікотоксини, шкідливі для здоров’я. Тож зрізання плямистої шкурки не допоможе — бо м'якуш теж заражений.

Лікування яблунь від парші та інших хвороб

Лікування парші передбачає обприскування фунгіцидами. Основні серед них:

• Чемпіон — контактний препарат із гідроокисом міді, який добре допомагає, але швидко змивається й зберігає ефект лише на тиждень;

• Фітал — системний фунгіцид, що проникає вглиб тканин та захищає до трьох тижнів. Також рятує від борошнистої роси;

• Скор — системно-контактний засіб, який дає захист до чотирнадцяти днів. Додатково може використовуватись для лікування борошнистої роси та альтернаріозу;

• Шавіт — системно-контактний препарат, що захищає від хвороб до кількох тижнів. В тому числі підходить для боротьби з борошнистою росою та гниллю плодів.

Оскільки яблуні рідко коли бувають заражені лише паршею, то варто звернути уваги на симптоми й інших захворювань в саду. Зазвичай зустрічаються:

• борошниста роса — часто є хронічним явищем та сильно виснажує яблуні. Збудником виступає гриб із родини попелюхових. Основний симптом борошнистої роси: білий наліт на різних частинах рослини — спочатку він павутинистий, потім стає схожим на порошок (набуває «борошнистості»). Листки закручуються краями вниз, грубішають, засихають, опадають. Від борошнистої роси, крім зазначених вище фунгіцидів, допомагають: Тіовіт Джет, Топаз, Фітал.

• моніліоз — захворювання, збудником якого є гриб Мonilіnia fructigena. Плоди починають загнивати: спочатку буріє м’якуш, а згодом на дереві вже висять повністю коричневі яблука з сіруватими цятками-наростами. Допомагає від моніліозу Світч або Скор.

• бактеріальний опік — неймовірно шкідливе захворювання, викликане бактерією Erwinia amylovora. Перший симптом, що стає помітним, — раптове в’янення та всихання суцвіть. На квітконіжках можна побачити прозорі або молочно-білі краплі, які згодом темніють, а кора при цьому покривається виразками. Стримувати бактеріальний опік можна мідьвмісними препаратами. Інші фунгіциди не впливають на хворобу.

Для здоров’я яблуневого саду необхідно видаляти/спалювати уражені гілки та плоди, щоб зупинити розповсюдження захворювання. Не менш важливо прибирати рослинні рештки під деревом, оскільки в них можуть знаходитись патогени. Восени пристовбурні кола перекопують, щоб зменшити концентрацію збудників.

Схема профілактичної обробки яблунь від парші та інших захворювань

Профілактичні обробки виконуються незалежно від того, чи «очікує» господар в цьому сезоні захворювання. Як показує практика, яблуні уражаються грибком чи бактеріями майже завжди. І щоб мінімізувати ризик, необхідно користуватись такою орієнтовною схемою обробок:

• до розпускання бруньок — бордоська рідина або мідний купорос (для захисту від комплексу хвороб та шкідників, що зимують під корою);

• у фазі зеленого конуса — бордоська рідина 1 % або Хорус (від парші), Топаз (від борошнистої роси);

• в період рожевого конуса — Фітал, Скор, Хорус, Топсін М (від парші, моніліозу, борошнистої роси, плямистості листків);

• після цвітіння — знову Хорус в поєднанні зі Скором;

• протягом літа кожні 14–20 днів — мідьвмісні препарати, такі як Чемпіон або Медян екстра (в тому числі для стримування бактеріального опіку).

Оскільки патогени звикають до препаратів, то потрібно змінювати діючу речовину та чергувати контактні й системні фунгіциди. Обробки припиняють за 20–30 днів до збирання врожаю.

Щоб зменшити навантаження на себе та сад, варто садити стійкі сорти. Комплексний імунітет до парші, борошнистої роси та інших хвороб мають зимові сорти: «Настя», «Гарант», «Едера», «Соломія», «Катерина», «Дміана» тощо. Серед літніх стійкими є «Малуша» та «Паланка», а серед осінніх — «Прима», «Амулет», «Скіфське золото».

Яблуні різного терміну дозрівання та стійкості краще висаджувати в саду роздільними групами, щоб їх було зручніше обприскувати.

Загалом боротьба із паршею та іншими захворюваннями є не стільки складною, скільки рутинною. Якщо регулярно застосовувати препарати та підтримувати чистоту саду, не допускаючи його загущеності, то дерева будуть витривалими й даватимуть хороший урожай.