Декоративні трави та злаки — це справжня знахідка. Вони здатні швидко перетворити нудну ділянку на приголомшливо красивий сад.
Декоративні трави можна сміливо рекомендувати недосвідченим садівникам. Адже рослини:
незважаючи на зміну сезону, виглядають неймовірно;
невимогливі в догляді;
морозостійкі;
посухостійкі;
невразливі до хвороб та шкідників.
Декоративні трави привносять легкість, фактурність, динамічність. Вони чудово підходять для:
натуралістичних садів;
змішаних садів;
ділянок біля водойм;
рокаріїв та гравійних садів.
Декоративні злаки зазвичай висаджують у вигляді вже дорослих саджанців. Глибина лунки має бути на 5–7 см більше, ніж довжина коріння. Ямки засипають піском і зволожують. Потім в них поміщають саджанці. Лунки засипають землею і поливають.
Основна проблема — агресивність деяких рослин. За кілька сезонів високорослі злаки здатні заглушити інші культури, тому кореневу систему штучно приглушують. Використовують обмежувачі:
листи металу;
шифер;
дошки;
агроволокно;
пластик…
Викопують траншею глибиною 30 см та встановлюють обмежувач. Завдяки цьому корені не зможуть захоплювати територію.
Недавно висадженим рослинам потрібний регулярний полив, в спекотні дні також потрібно подбати про зволоження. В помірну та дощову погоду додаткова волога не потрібна.
Запасу поживних речовин у більшості садових ґрунтів цілком достатньо для нормального розвитку багатьох декоративних злакових трав, тому вони не потребують додаткових підживлень. Для багатьох трав, для яких звичне середовище скелі та степи, наші садові ґрунти надто «поживні». Замість добрив можна використати опале листя, використавши його для мульчування квітника зі злаками. Листя поступово перетворюється на гумус, якого буде достатньо для живлення рослин. Гарним підживленням буде компост чи органіка.
Увага: передозування мінеральними добривами у декоративних злаків може викликати бурхливе зростання та зниження стійкості стебел до вилягання. Крім того, рослини можуть втратити властиве їм забарвлення листя.
Декоративні злаки, що сильно ростуть, такі як, бамбук, міскантус або пампасна трава, добре реагують на мульчу з кори.
Якщо ви вирощуєте злакові рослини у горщиках, важливо удобрювати один раз на два тижні, оскільки поживні речовини, що містяться в субстраті горщика, під час поливів дуже швидко вимиваються.
Оптимальний час для обрізки: початок березня - квітня, залежно від погоди. Краще не зрізати трави перед зимівлею - вода потраплятиме в стебла і рослина може захворіти або навіть згнити. Тому страхуємо себе і залишаємо сухостій до весни, злаки мають дуже привабливий вигляд взимку, дуже гарні трави в інеї.
Листя злакових може бути досить гостре, тому краще проводити обрізку в рукавичках, та і працювати краще в закритому одязі. Компактні рослини можна обрізати секатором, для більших зручніше користуватися ножицями для трави.
Листяні рослини зрізають майже «наголо», залишаючи паростки висотою 5–10 см та не чіпаючи молоду зелену поросль. У вічнозелених злаків (осоки, костриці, ситника, сеслерії) лише зістригають висохлі та підмерзлі листки. Після обрізки ділянку прочісують рідкими граблями.
Щоб високі злаки (такі, як міскантуси) не розвалювалися від снігу, можна зв’язати їх снопами.
Кожні 2–4 роки трави проріджують та розсаджують. Процедуру виконують у квітні чи на початку травня. Обережно викопують кущик, розділяють кореневище на частини — і кожну висаджують на новому місці.
Міскантус — багаторічник висотою 0,8–3 м, що має потужні повзучі кореневища. Злак формує красиві фонтаноподібні кущики та великі пухнасті суцвіття від фіолетвого до молочно білого кольору.
Особливості:
для збереження декоративності китиць, краще обирати сонячні ділянки;
краще обрати затишне місце, щоб злак не вилягав від вітру, або ж підв'язати кущ;
вологолюбність, але при цьому і посухостійкість (на зволожених ділянках злаки ростимуть швидко, на сухих — повільніше).
Панікум (просо) сягає близько 1,2 м в висоту та має порожнисте випростане стебло. Довге загострене листя збирається в пишну розетку. З настанням осені воно змінює зелене забарвлення на червонувато-жовте.
Цвіте дрібно. Суцвіття нагадують пухкі колоски ніжно-фіолетового або червонуватого кольору.
Особливості:
надає перевагу сонцю, але витримує незначну тінь;
потребує поливу лише у спеку;
демонструє високу морозостійкість (до -29°C).
Війник виростає густим вертикальним кущем та має видовжені мітловидні суцвіття. Чудово розвивається як на сонячних ділянках, так і в тінистих, відрізняється стійкістю до холодів, морозів та посухи.
Костриця формує пишні кущі з тонкими листками. Злак може сягати від 15 см у висоту (костриця колюча, костриця нитковидна), так і 80 см (вівсяниця Мейра).
Рослина росте на сонячних місцинах. Незвично в саду виглядають злаки із блакитним листям костриця сиза.
Пеннісетум — злак-багаторічник до 1,3 м заввишки. На ньому з’являються пухнасті колоски білого, сірого, червого, бордового забарвлення, схожі на щетинисті пір’їнки. Особливості:
компактіні розміри - чудове рішення для маленької ділянки;
для отримання декоративних суцвіть краще обирати сонячні місця;
підходить для вирощування в контейнері;
вимагає поливу лише у спеку.
Імперата — багаторічний злак висотою до 80 см з загостреним листям. В міру розвитку рослини вони повністю червоніють та виглядають дуже екзотично. Цвіте імперата в середині весни — але нечасто, даючи сріблясто-білі пухнасті колоски.
Особливості:
потребує сонця для розкриття декоративних якостей;
підходить для вирощування в контейнері;
погано переносить застій вологи, тож при вирощування у горщиках варто подбати про дренаж;
демонструє середню морозостійкість (до -15°С).
Молінія відрізняється тоненькими стеблами, на яких майже невагомо розташовуються колоски. У висоту культура виростає до 100-150 сантиметрів та являє собою розкидисті кущики з тонкими пагонами, створюючи відчуття легкості. Восени синьо-зелене забарвленя листя зміниться на золоте.
Споробол — трав’янистий багаторічник із довгим вузьким листям. Має ніжні та пухкі суцвіття, що з’являються над фонтаноподібним кущем.
Рослина універсальна, дуже невибаглива до умов освітлення та ґрунту.
Кортадерія — багаторічний злак до 3 м у висоту. Має довгі загострені листові пластини зеленого, блакитнуватого, світло-сірого забарвлення. Випускає дуже великі «хутрові» суцвіття, що можуть бути як ніжно-білими або рожевими, так і насичено пурпурними.
Має неймовірний вигляд, але для комфортоної зимівлі потребує укриття.
Бутелуа витончена (бізоняча трава) — виростає до 0,5 м у висоту. Кущики витончені, легкі, забарвлені у яскраво-зелений. Суцвіття мають вигляд золотисто-бурих колосків. Рослина невибаглива та довго цвіте.
Декоративні злаки є найкращим вибором для тих, хто хоче мати привабливу ділянку — але не готовий вкладати в неї багато сил. Влітку трави наситять пейзаж зеленуватими відтінками, восени золотистими та червоними, взимку ж їх припорошить сніг — і це виглядатиме казково!
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація