Родючість ґрунту — це його здатність підтримувати життєдіяльність рослин. Чим вище якість землі, тим більшим буде урожай. Але навіть бідні неродючі ґрунти можна покращити.
На родючість ґрунту одночасно впливає чимало факторів. Серед них:
тепло (земля поглинає до 80 % сонячної енергії, накопиченої рослинами);
вільний доступ повітря та води в окремі шари ґрунту (без цього страждає коріння, відмирають корисні мікроби, зникають потрібні комахи);
наявність здорової екосистеми мікроорганізмів, грибків, дрібних ґрунтових тварин;
насиченість азотом, фосфором, калієм та мікроелементами (бором, хлором, цинком, міддю, кобальтом, сіркою, молібденом, залізом, марганцем, магнієм).
У здоровому ґрунті постійно відбувається життя. Рослини, мікроорганізми, комахи, гризуни взаємодіють — а після загибелі розкладаються і перетворюються на гумус (перегній). Він:
покращує структуру ґрунтів (ущільнює піщані, «розсіює» глинисті);
допомагає утримувати вологу;
підживлює рослини.
Найродючіший ґрунт — чорнозем. Ідеальна кислотність — 6,0–7,8 рН.
Чим більше в землі гумусу, тим вона темніша і родючіша. Дуже активні в утворенні перегною дощові черв’яки. Вони їдять мертве листя та в процесі життєдіяльності пропускають через кишківник землю, виділяючи перероблені залишки та насичуючи ґрунт корисними речовинами.
Виснаження, або збіднення ґрунту пов’язано зі зменшенням в ньому кількості мінеральних елементів, гумусу, живих мікроорганізмів та в цілому порушення здорової екосистеми.
В результаті рослини погано розвиваються, а урожайність зменшується.
Ознаки виснаження ґрунту:
земля посвітлішала і здається надто «легкою», схожою на пил;
верхній шар ґрунту затвердів, став дуже глинистим;
на поверхні землі з’явився іржавий наліт або мох;
рослини хворіють, страждають від шкідників, повільно розвиваються та погано плодоносять (при цьому бур’яни ростуть активно).
Основна причина збіднення ґрунту — повторний посів однієї культури рік за роком. Найсильніше виснажують землю: кукурудза, cоя, ріпак, соняшник, озима пшениця, ярий ячмінь, цукровий буряк.
Виснаження ґрунту прискорюється, якщо в землю вносяться лише мінеральні добрива (без чергування з органічними).
Рослини-сидерати вирощуються не задля врожаю. Такі культури:
розкладаючись, стають постачальниками поживних речовин;
позитивно впливають на структуру ґрунту;
призупиняють розвиток бур’янів;
захищають ділянку від впливу сонячних променів;
можуть знезаражувати ґрунт.
Найкращі сидерати:
Висаджувати сидерати допустимо протягом сезону. Навесні — до посадки основної культури, влітку — після збору урожаю, восени — за два тижні до заморозків.
Основну культуру висаджують поміж рослин-сидератів. Через пару тижнів сидерати вкорочують до мінімальної висоти, а зрізані стебла та листя розкладають між грядками. Обрізку повторюють по мірі необхідності до самого моменту збору врожаю.
Простіший варіант — перекопати ділянку, закладаючи зрізані сидерати в ґрунт, а поверх них висадити основну культуру.
Компост та гній, будучи внесеними в ґрунт, стимулюють мікробну активність та призводять до створення м’яких органічних кислот. Завдяки цьому вивільняються раніше недоступні поживні речовини. Компост та гній компенсують нестачу азоту, калію та фосфатів.
Добрива додають у ґрунт під час перекопування. Обов’язково загортають на глибину близько 20 см, адже на відкритому повітрі вони швидко втрачають свої якості.
Бажано використовувати компост або гній восени: в такому випадку до нового сезону земля встигне насититися поживними речовинами. Але якщо ґрунт легкий, супіщаний, то органіку вносять навесні (щоб осінні дощі та талий сніг не вимили всю користь).
Солома та скошена трава насичують землю поживними речовинами та поступово перетворюються на гумус. Тому:
спочатку ними мульчують грядки;
восени землю перекопують, заглиблюючи солому або траву на 10–15 см.
До весни органічні рештки встигнуть перегнити та стати частиною родючого шару ґрунту.
Без знезараження ґрунту практично неможливо підвищити урожайність, адже хвороби будуть ослаблювати рослини. До того ж не завжди «народні» способи підвищення родючості дають значний ефект. Тому застосовують препарати:
біологічний препарат Байкал - прискорює розпад органіки, сприяє розпушенню ґрунту, стимулює розвиток коренів і зеленої маси, а також посилює стійкість рослин до впливу несприятливих факторів;
біопрепарат Органік Баланс - прискорює розпад органіки, сприяє розпушенню ґрунту, стимулює розвиток коренів і зеленої маси, а також посилює стійкість рослин до впливу несприятливих факторів;
біофунгіцид Триходерма - не дозволяє розвиватися борошнистій росі, фітофторозу, парші, білій та сірій гнилі тощо;
Гумат калію - містить корисні мікроелементи та гумінові кислоти, які необхідні для повноцінного розвитку та росту культур. Для підтримки збалансованого поживного складу ґрунту рекомендовано проводити обробіток навесні - перед посадкою, та восени - після збору врожаю.
Обробку проводять в два етапи. Приблизні терміни:
перша обробка — в жовтні–листопаді (за три–чотири тижні до заморозків), важливо пригнітити збудників бактеріальних та грибкових хвороб;
друга — в кінці лютого–на початку березня, потрібно збагачувати корисною мікрофлорою та біологічно - активними речовинами, щоб надалі покращити фосфорно -калійне живлення рослин та підвищити ефективність внесених мінеральних добрив.
Городні культури погано ростуть на кислих ґрунтах (за винятком гарбузових, зеленних, картоплі). Визначити кислотність ґрунту можна за допомогою лакмусового паперу. За необхідності слід вапнувати землю, використовуючи:
порошок крейди;
золу.
Вапнування проводять або восени (до заморозків), або навесні (за три тижні до посіву овочевих). Одночасно можна вносити й інші добрива, крім гною. При взаємодії з ним вапна утворюються нерозчинні сполуки, що погіршують стан ґрунту.
Методи покращення якості землі комбінують. Наприклад, сидерати висаджують навесні, а гній вносять восени. Це допоможе зробити ґрунт дійсно родючим.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація